Спадкові справи, у яких пропущено шестимісячний строк, на перший погляд здаються типовими: отримати відмову нотаріуса, підготувати позов про визначення додаткового строку та звернутися до суду.
На практиці все може бути значно складніше. Особливо якщо після смерті спадкодавця минуло понад 10–15 років, частина спадкоємців уже померла, а право власності на майно так і не було оформлене.
У такій ситуації головне питання може полягати навіть не в поважності причин пропуску строку, а в тому, хто сьогодні є належним відповідачем і чи потрібен суд узагалі.
Саме з такою ситуацією ми зіткнулися в одному зі спадкових кейсів.
Імена та окремі деталі змінено з метою збереження адвокатської таємниці.
Ситуація клієнтки
Мати за життя склала заповіт, яким заповіла одній із доньок — умовно Ірині — 2/5 частки квартири.
На момент смерті матері Ірина проживала за кордоном і у встановлений строк не подала заяву про прийняття спадщини.
За загальним правилом, якщо спадкоємець за заповітом не прийняв спадщину, право на спадкування відповідного майна може виникнути у спадкоємців за законом. ЦК України також передбачає спеціальний строк для осіб, право на спадкування яких виникло внаслідок неприйняття спадщини іншими спадкоємцями.
У нашому випадку такою спадкоємицею була інша донька спадкодавиці — умовно Тетяна.
І тут виник перший принципово важливий момент. Недостатньо встановити, що Тетяна мала право на спадкування. Потрібно було перевірити, чи прийняла вона спадщину після матері.
З матеріалів спадкової справи випливало, що спадщину вона прийняла, хоча право саме на спірні 2/5 квартири окремо не оформила та свідоцтва на цю частку не отримала. Це суттєво, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину сама по собі не позбавляє спадкоємця, який прийняв спадщину, його спадкових прав. Згодом Тетяна померла.
І на цьому первісно проста конструкція «мати — дві доньки — квартира» перетворилася вже на два послідовні спадкування, які потрібно було аналізувати разом.
Чому не можна було просто подати позов до міської ради
Минуло близько 15 років. Право на 2/5 квартири ніхто окремо не зареєстрував.
За таких обставин легко зробити висновок: «Майно ні на кого не оформлене — значить відповідачем повинна бути територіальна громада». Але саме тут можна допустити процесуальну помилку.
Верховний Суд послідовно виходить із того, що у спорах про визначення додаткового строку належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. Територіальна громада залучається як відповідач тоді, коли таких спадкоємців немає.
Тому сам факт того, що квартира багато років залишалася неоформленою, ще не означає, що спадщина стала відумерлою.
У нашому випадку потрібно було йти далі по спадковому ланцюгу. Після смерті Тетяни її спадкові права могли увійти до складу вже її власної спадщини. Тому ми перевіряли спадкову справу після Тетяни та встановлювали, хто прийняв її спадщину. Таким спадкоємцем був її син.
Отже, для визначення належної сторони спору ланцюг виглядав уже так: спадкодавиця → неприйняття спадщини Іриною → прийняття спадщини Тетяною → смерть Тетяни → прийняття її спадщини сином.
Саме остання ланка цього ланцюга має принципове значення. Якщо спадкоємець прийняв спадщину, але не оформив окремий об’єкт нерухомості, відсутність реєстрації сама по собі не означає зникнення спадкового права.
Тому потенційним належним відповідачем стає не міська рада, а спадкоємець, до правової сфери якого може перейти спірне майно.
Але чи потрібно одразу подавати позов? Не обов’язково. Це ще один важливий момент, який часто пропускають.
Частина 2 статті 1272 ЦК України передбачає: якщо спадкоємець пропустив строк, він може подати заяву про прийняття спадщини за письмовою згодою спадкоємців, які вже її прийняли.
Тому після встановлення належного правонаступника потрібно спочатку з’ясувати його позицію. Якщо спадкоємець погоджується і юридичні умови для застосування цього механізму наявні, питання потенційно може бути вирішене без тривалого судового спору.
І лише якщо отримати таку згоду неможливо або нотаріальний шлях не може бути застосований, оцінюються підстави для звернення до суду.
Саме тому в складній спадковій справі хороший результат — це не обов’язково виграний позов. Іноді найкраща юридична стратегія полягає в тому, щоб позову взагалі не подавати.
А що з причинами пропуску строку?
Навіть правильне визначення відповідача ще не означає автоматичного задоволення позову. Суд може визначити додатковий строк лише тоді, коли встановить поважність причин його пропуску.
Причини повинні бути пов’язані з об’єктивними, істотними труднощами, які перешкоджали спадкоємцю своєчасно подати заяву. Верховний Суд окремо звертає увагу, що саме по собі тривале проживання за кордоном не є автоматично достатньою підставою для надання додаткового строку.
Тому у справі, де минуло 15 років, не можна будувати позицію лише на тезі: «Спадкоємиця проживала за кордоном».
Потрібно встановити, які саме обставини існували протягом строку для прийняття спадщини, чи були вони об’єктивними і чим їх можна підтвердити. Чим більший часовий проміжок минув, тим важливішим стає якість доказової бази.
Що ми перевіряємо у подібних спадкових справах
Перед підготовкою позову потрібно відновити всю юридичну історію спадщини:
- хто мав право на спадкування після первісного спадкодавця;
- хто фактично прийняв спадщину;
- чи заведена спадкова справа та які заяви містяться в ній;
- чи помер хтось зі спадкоємців після відкриття спадщини;
- хто прийняв спадщину вже після цих осіб;
- чи існує спадкоємець, який може надати письмову згоду за ст. 1272 ЦК України.
І лише після цього — хто повинен бути відповідачем у потенційному судовому спорі.
У справах із давньою історією іноді доводиться аналізувати дві, три і більше спадкових справ, витребовувати документи від нотаріусів, органів РАЦС, БТІ, місцевого самоврядування та інших установ. Саме так встановлюється реальний ланцюг переходу прав.
Чому помилка у визначенні відповідача має значення
Навіть добре обґрунтований позов може не дати очікуваного результату, якщо він пред’явлений не до тієї особи.
Показовою є практика Верховного Суду у справі № 759/3515/19: оскільки спадщину прийняв інший спадкоємець, орган місцевого самоврядування не був належним відповідачем у спорі про додатковий строк.
Головний висновок із цього кейсу. У спадковій справі, де минуло 10–15 років, небезпечно починати з готового шаблону позову. Спочатку необхідно відповісти на три питання:
- Хто прийняв спадщину?
- До кого могли перейти ці права надалі?
- Чи можна вирішити проблему без суду?
І лише після цього варто оцінювати перспективу позову про визначення додаткового строку.
Саме тому в Адвокатському бюро «Вікторії Сікори» робота зі складною спадковою справою починається з аналізу спадкових справ, документів на майно та всього ланцюга правонаступництва. Ми визначаємо не просто «який позов подати», а який спосіб захисту юридично правильний саме за конкретних обставин: нотаріальний шлях, отримання згоди іншого спадкоємця чи судовий спір. На консультації можна визначити, хто сьогодні є належним носієм спадкових прав, чи потрібне звернення до суду та з чого правильно почати оформлення спадщини.