У справах, пов’язаних зі зникненням безвісти або загибеллю військовослужбовця, родина часто стикається з однією проблемою: для реалізації права потрібен документ, якого немає, або юридичний факт, який ще не підтверджений належним чином.
У таких ситуаціях недостатньо просто подати заяву до відповідного органу. Потрібно зрозуміти, якого саме елемента бракує в юридичному ланцюгу і як його отримати.
Два кейси з нашої практики добре це показують.
Окремі персональні дані не зазначаються з метою збереження адвокатської таємниці.
Кейс 1. Військовослужбовець зник під час бойового завдання
Військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання після захоплення позиції противником.
Тривалий час жодної підтвердженої інформації про його місцезнаходження не було. Для родини це означало не лише невизначеність, а й неможливість повноцінно реалізувати спадкові та інші права, які виникають у зв’язку зі смертю особи.
За статтею 46 ЦК України особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями або збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою. З урахуванням конкретних обставин суд може зробити це до спливу двох років після завершення воєнних дій, але не раніше ніж через шість місяців.
Для суду було сформовано доказову базу, яка підтверджувала обставини зникнення:
- матеріали службового розслідування військової частини;
- інформація з Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
- відомості про кримінальне провадження;
- документи щодо обставин виконання бойового завдання.
Однак під час розгляду справи виникло заперечення: військовослужбовець теоретично може перебувати в полоні. Саме цей аргумент потрібно було спростувати належними доказами.
Для цього було направлено офіційний запит до Національного інформаційного бюро та отримано інформацію про відсутність підтверджених відомостей щодо перебування військовослужбовця в полоні. Цей документ доповнив уже наявну доказову картину: обставини бойового завдання → зникнення під час захоплення позиції → тривала відсутність будь-якого зв’язку → відсутність підтверджених даних про полон.
У таких справах суд не отримує прямого доказу смерті у звичайному розумінні. Завдання полягає в тому, щоб зібрати сукупність доказів, яка дозволяє суду зробити юридично обґрунтований висновок про смерть особи за конкретних обставин.
Важливим є і визначення дати смерті: ЦК України дозволяє у відповідних випадках оголосити особу померлою від дня її вірогідної смерті.
Що показує цей кейс
У справах про оголошення військовослужбовця померлим недостатньо подати до суду довідку про зникнення безвісти.
Потрібно відновити обставини зникнення, перевірити всі можливі альтернативні версії та документально закрити ті питання, які можуть стати підставою для відмови суду.
Саме тому стратегія формується від доказів конкретної бойової ситуації, а не за шаблоном.
Кейс 2. Загибель підтверджена, але родина не має документів
В іншій справі військовослужбовець був мобілізований у 2022 році та виконував бойові завдання. У 2023 році його було визнано зниклим безвісти, а згодом факт загибелі підтвердився.
Перед родиною постало наступне питання — оформлення статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника України.
На цьому етапі проблема була вже не в установленні факту загибелі, а у відсутності частини документів, необхідних для проходження адміністративної процедури.
Порядок надання такого статусу визначений постановою КМУ № 740. У 2026 році відповідна послуга надається місцевими структурними підрозділами з питань ветеранської політики; заява може подаватися в паперовій або електронній формі, зокрема через передбачені Порядком канали.
Перед початком процедури важливо також перевірити, чи належить конкретний родич до визначеного законом кола членів сім’ї, які мають право на відповідний статус. Для повнолітніх дітей закон встановлює окремі критерії, тому самого факту спорідненості не завжди достатньо.
Чого бракувало для оформлення
Частина документів перебувала у військовій частині та не була на руках у родини. Для формування повного пакета адвокатом було витребувано, зокрема:
- документи щодо причинного зв’язку загибелі;
- витяг із відповідного наказу військової частини;
- документи, що підтверджують участь військовослужбовця у заходах із забезпечення оборони України;
- інші матеріали, необхідні для проходження процедури відповідно до конкретних обставин справи.
Після змін, внесених у травні 2026 року, Порядок № 740 також прямо враховує рішення суду про оголошення особи померлою та передбачає окремі випадки, коли постанова ВЛК не вимагається, зокрема якщо особу оголошено померлою судом. Це ще раз показує, що пакет документів не є однаковим для кожної сім’ї.
Варто відзначити, коли документ створений військовою частиною, родина не завжди може самостійно отримати його швидко або навіть точно знати, який саме документ потрібно витребувати.
Адвокатський запит дозволяє адресно вимагати інформацію та копії документів, необхідних для надання правничої допомоги. За загальним правилом відповідь має бути надана не пізніше п’яти робочих днів; у випадку значного обсягу інформації строк може бути продовжений у передбаченому законом порядку.
У цьому кейсі завдання полягало не в тому, щоб одразу звертатися до суду, а в тому, щоб зібрати відсутні документи та провести родину через адміністративну процедуру без зайвого судового спору.
Що об’єднує ці два кейси
На перший погляд це різні справи. У першій потрібно було звертатися до суду та доводити наявність підстав для оголошення військовослужбовця померлим. У другій факт загибелі вже був підтверджений, але реалізацію прав родини блокувала відсутність необхідних документів.
Проте принцип роботи однаковий: визначити кінцеву юридичну мету → встановити, якого документа або юридичного факту бракує → отримати його належним способом → лише після цього переходити до наступного етапу.
Саме тому військова справа не завжди починається з позову. Іноді ключовим є судове рішення. В іншому випадку — один правильно сформульований адвокатський запит, отримання документа з військової частини або правильне проходження адміністративної процедури.
Адвокатське бюро «Вікторії Сікори» супроводжує справи, пов’язані зі зникненням безвісти та загибеллю військовослужбовців: від аналізу документів і формування доказової бази до взаємодії з військовими частинами, ТЦК та СП, Національним інформаційним бюро, органами ветеранської політики та представництва у суді. У таких справах для родини важливо отримати не перелік установ, до яких потрібно звернутися, а чітку послідовність дій саме у своїй ситуації.
Для родин військовослужбовців у справах, пов’язаних зі зникненням безвісти або загибеллю Захисника чи Захисниці, в Адвокатському бюро передбачені спеціальні умови оплати правничої допомоги.